Чорноплечий павич

Чорноплечий павич (Pavo cristatus var. Nigripennis)

Чорноплечий павич – декоративна морфа індійського павича, що вирізняється чорним забарвленням плечових покривів і нижньої частини тіла при збереженні синьо-зелених тонів на голові, шиї та спині. У дикій природі не виділяється як окремий підвид; виник завдяки селекції і переважно утримується у парках та розплідниках.

Походження

Морфа має індійське походження та створена шляхом штучної селекції P. cristatus. У природі не зустрічається; поширюється через приватні господарства, парки та розплідники.

Середовище існування та поширення

Завдяки невибагливості та декоративності чорноплечі павичі широко поширені у багатьох країнах. Вони зазвичай утримуються поблизу людських поселень, у парках, садово-паркових комплексах та біля храмових територій з укриттями і доступом до води.

Забарвлення та статевий диморфізм

Основна відмінність морфи – чорні «плечі» та низ тіла на тлі синьо-зеленого оперення голови, шиї, спини та шлейфу. Самки менш яскраві, без розкішного шлейфу, з переважно коричневим забарвленням і світлими ділянками на горлі та грудях.

Живлення

Всеїдні: споживають зерно, насіння, свіжу зелень, фрукти, а також дрібних безхребетних та хребетних. У неволі основу раціону складають комбікорм для фазанових, зерносуміші, овочі та фрукти з додаванням джерел тваринного білка. Завжди необхідні чиста вода і відсутність зіпсованого корму.

Розведення та тривалість життя

У неволі можливі кілька шлюбних піків протягом сезону. Кладка зазвичай містить 8–13 яєць. Статевий диморфізм проявляється на другому році життя разом зі статевою зрілістю. При хороших умовах утримання павичі можуть жити кілька десятків років.

Символіка

Павич традиційно асоціюється з величчю та красою; у деяких культурах пов’язаний із храмовими комплексами та культовими спорудами.