Чорний лебідь (Cygnus atratus)
Чорний лебідь — велика водоплавна птах із родини качкових. Вид є ендеміком Австралії та Тасманії, а в XIX столітті був інтroduкований у Нову Зеландію. Дорослі особини досягають 110–140 см у довжину, трохи поступаючись за розміром лебедю-шипуну. Довга шия, найдовша серед лебедів (близько 32 шийних хребців), дозволяє добувати корм на більшій глибині. Оперення та ноги переважно чорні, білі пера приховані всередині крила і помітні в польоті; по краях крил — характерні кучеряві пера. Дзьоб яскраво-червоний із білим кінчиком, райдужка — від оранжевої до світло-коричневої.
Голос
На відміну від шипунів, чорні лебеді активно голосно спілкуються: вітають один одного дзвінкими трубними звуками, супроводжуючи їх кивками голови. Можуть довго трубити на воді, подаючи сигнали зграї або виражаючи занепокоєння.
Ареал і місця проживання
У природі поширений по всій Австралії та на Тасманії; з середини XIX століття успішно прижився в Новій Зеландії. В Європі та Північній Америці зустрічається в парках і заповідниках як декоративний вид. Віддає перевагу мілководним прісноводним водоймам, а поза шлюбним періодом може триматися вздовж берегів річок.
Спосіб життя та поведінка
Вид не належить до типовий перелітних, але високодинамічний: тривалий шум або зміни гідрологічного режиму змушують переміщуватися зазвичай у межах до 100 км. Птахи здебільшого залишаються в тому регіоні, де виросли, реагуючи на коливання рівня води. У посушливі роки концентруються в прибережних лагунах і бухтах. Самці захищають території від суперників. У насиджуванні беруть участь обидва батьки, при цьому нічні чергування частіше несе самка.
Харчування
Основу раціону становлять водні рослини та дрібні водорості. Додатково споживають зернові культури (пшеницю, кукурудзу), прибережні трави та листя низько звисаючих гілок верби.
