| Міжнародна наукова назва | Pavo muticus Linnaeus |
|---|---|
| Домен | Еукаріоти |
| Царство | Тварини |
| Тип | Хордові |
| Клас | Птахи |
| Ряд | Куроподібні |
| Родина | Фазанові |
| Вид | Зелений павич |
Перед оформленням замовлення обов'язково зателефонуйте нам, щоб узгодити умови доставки, дату і час.
Готівкою при отриманні
Банківською карткою
Смарагдовий павич — один із двох видів азійських павичів, значно більший та яскравіший за індійського. Його оперення має металевий блиск, а ноги, шия та чубчик довші. Самці досягають 180–300 см загальної довжини, крило 46–54 см, хвіст 40–47 см, шлейф 140–160 см, вага до ~5 кг. Голова й верхня частина шиї коричнювато-зелені, навколо очей голубувато-сіра ділянка. Нижня частина шиї прикрашена «лускатою» зелено-золотою облямівкою, груди та спина синювато-зелені з рудими й жовтими відтінками. Плечі й крила темно-зелені, махові пера бурі з чорнувато-сірими плямами. Рульові пера світло-каштанові, подовжені покривні яскраві з мідно-червоним металевим відливом. Дзьоб чорний, ноги сірі. Самки схожі за забарвленням, але менші. Голос самців тихіший і менш різкий, ніж у індійського павича.
Вид поширений у Південно-Східній Азії на висотах до ~900 м: Ява, Індокитай, північний схід Індії, Бангладеш, М’янма, захід Малайзії, Таїланд і південь Китаю. Смарагдові павичі віддають перевагу лісовим масивам із галявинами, густими заростями та доступом до води. У Європі та Америці до XX століття їх майже не розводили.
За чисельністю значно поступається індійському павичу. У другій половині XX століття ареал і чисельність різко скоротилися. Поточний охоронний статус за BirdLife International та IUCN — Зникаючий (Endangered). Основні загрози: втрата місць існування, полювання та фрагментація популяцій.
Розрізняють три підвиди за забарвленням та ареалом:
З 1940 року бірманський підвид (P. m. spicifer) вважається національним символом М’янми.
